Сіяти? Не сіяти?, або «Український фермер на роздоріжжі» - Вадим Дудка

Висока врожайність овочів – найбільше досягнення плодоовочевого сезону 2016/2017. Згідно з даними Державного комітету статистики України, в 2016 році площі під основні види овочів в Україні збільшились на 3-4%, завдяки чому країна зібрала урожай на рівні тисяч тонн. Порівняно з 2015 роком, результат покращився одразу на 6%. Мова йде про один з найкращих валових зборів овочів за останні 5 років, як мінімум. Але цей маркетинговий рік фермери запам’ятають як сезон низьких цін. Хоча сезони надзвичайно низьких цін українські фермери переживали вже не один раз, саме в 2016 надвиробництво вперше охопило такий широкий спектр овочів. Що стало причиною цього і які висновки українські фермери мають зробити, щоб надалі бути активним учасником овочевого ринку? Свою думку висловив директор ТОВ «АгроАналіз» Вадим Дудка у розмові з «Інфо-Шувар».

«Інфо-Шувар»: Виробники яких видів овочів в сезоні 2016/2017 років найбільше розчарувалися? Чи були в поточному овочевому сезоні хоча б якісь культури, які показали відносно високу маржинальність?

В 2016 році були уже низькі ціни на овочі «борщового набору». Якщо з цибулею, капустою і картоплею така ситуація періодично повторюється і цим нікого вже не здивуєш, то такого різкого падіння ціни на моркву та буряк давно не було. Перець і баклажани влітку продавали за убивчо низькими цінами, які впали нижче, ніж собівартість. Все складно було і з продажем томатів відкритого ґрунту.

Найбільше постраждали виробники «борщового набору», які не мали можливості продати вирощену продукцію з поля одразу ж і були вимушені закласти овочі на зберігання. Ціни після зими суттєво не виросли, а от витрати на зберігання, як завжди, ґрунтовні.

Простіше перерахувати овочеві культури, які мали досить хорошу рентабельність в сезоні 2016 року. З тих, які масово вирощують, це хіба що часник, цвітна капуста і броколі.

«Інфо-Шувар»: Що стало причиною такої ситуації? Чи винен в цьому лише професійний  виробник, який минулого року прийняв рішення розширити виробництво, не замислюючись про обмежені можливості збуту?

Надвиробництво у 2016 році трапилося не через збільшення площ у професійних господарствах, а швидше через масовий прихід у галузь випадкових людей – від шукачів швидких грошей до «старих поліцейських» і чиновників, які, в результаті реформ, не надто зайняті. Саме вони постраждали найбільше. Через недосвідченість вони отримали найменші врожаї, найбільшу собівартість і найбільші втрати. Саме вони наймасовіше покинули галузь цього сезону.

«Інфо-Шувар»: Через які помилки собівартість навіть в професійних господарствах виявилась досить високою?

Основною причиною росту собівартості продукції є зменшення врожайності. Багато непрофесійних виробників думають навпаки і тому концентрують увагу на пошуках дешевшого насіння, простішого крапельного зрошення та ін. Я, звичайно, не стверджую, що потрібно купувати лише найдорожче і фірмове. Потрібно лише ретельно все рахувати на рівні планування. І якщо вже змінювати якийсь сорт, хімікат чи добриво на простіший і дешевший варіант, то тільки в тому випадку, якщо ви впевнені, що якість роботи цього варіанту буде не гіршою.

Виробник має зрозуміти основне: собівартість потрібно зменшувати завжди, навіть в сезони, коли прогнозують ріст цін. Адже саме в цьому і є суть інтенсивної технології – тратимо на гектар більше, за умови, що врожайність зросте ще більше, що, в фіналі, стане причиною зниження собівартості продукції потрібної якості. Я б сказав, що після високих цін зменшувати собівартість буває навіть легше, ніж після демпінгу. Але цей сезон, на жаль, не такий.

«Інфо-Шувар»: Зараз наші професійні господарства здебільшого інвестують в  якісне насіння, ЗЗР, купують техніку та будують сховища. Які важливі речі при цьому лишаються поза увагою і чому саме вони важливі?

Сьогодні майже всім потрібно починати інвестувати в опанування технологій правильного застосування ЗЗР, сховищ, техніки і т.д. У нас тотально поширена ситуація, коли фермер купує ресурси з колосальними можливостями, але не вміє ними користуватися, і тому вони не проносять йому того збільшення врожаю, які мали б.

Наочний приклад – система крапельного зрошення. Вкладаємо 150 000 USD в поле 100 га, але при тому поливну норму визначаємо «на око», частоту поливу за принципом «сусід поливає раз на два дні, то я так, напевне, буду».

Аналогічна ситуація і з іншими інпутами. За сезон виливаємо хімікатів на 500 USD на гектар, і при цьому 95% фермерів поняття не мають, який хімікат чутливий до жорсткої води в баку оприскувача, включно з повною втратою ефективності, і цю жорсткість жодного разу не вимірювали.

«Інфо-Шувар»: В минулі роки сезони з надвиробництвом найчастіше чергувалися з різким скороченням виробничих площ вже наступного маркетингового року. Відповідно, ми мали суттєві коливання цін з року в рік. Чи варто очікувати суттєвого зменшення виробництва у 2017 році?

За свій багаторічний досвід в овочівництві, я не вперше спостерігаю таку ситуацію, але цього року вона, на мій погляд, дуже відрізняється від того, що я бачив раніше. Після демпінгового сезону у 2008 році більшість фермерів масово зменшили площі вирощування тих культур, які були прибутковими. Так само вчинили і після двох років низьких цін підряд (2011 і 2012).

Це були роки, коли навіть професіонали гасали в пошуках «вигідної ставки», намагаючись вгадати найвигіднішу культуру, не звертаючи увагу ні на сівозміну, ні на налагоджені маркетингові канали.

Але сьогодні професійні, в основному, овочівники скорочувати площі не поспішають. По-перше, не всі вони аж настільки сильно постраждали. В кінці кінців, ціна продажу цибулі хорошої якості з поля восени становила 2.5 UAH/кг, а у «профі» собівартість рідко виходить за рамки 0.055-0.06 USD/кг (1.5-1.8 UAH/кг). Не надприбутки, звичайно, але і не демпінг.

По-друге, було придбано повний шлейф дорогої техніки, побудовано сховища і багато хто вже розуміє, що простій всього цього обладнання – неприпустима розкіш і серйозні фінансові втрати.

По-третє, ті, хто займається овочівництвом довго і серйозно, добре знають, як непросто налагоджувати збут і як легко втратити всі напрацювання, залишивши ринок всього на один сезон.

Саме тому, переважна більшість моїх друзів і колег овочівників-професіоналів поки зберігають спокій і не планують різких кроків до зменшення чи збільшення площ.

«Інфо-Шувар»: Як це, на ваш погляд, відіб’ється на цінах? Чи достатньо буде виходу з цього ринку «випадкових людей» для того, щоб овочі суттєво подорожчали вже наступної весни?

Я не знаю. Я ж не займаюся маркетинговим аналізом і збором достовірної статистики. Цим займаються інші «профі». Але, якщо ви вже встигли вибороти для себе помітну долю на ринку цибулі чи моркви, налагодити канали збуту, «обрости» спеціалізованою технікою і сховищами, то не варто використовувати цю маркетингову інформацію для гадання на тему «сіяти-не сіяти?». Ці прогнози і аналізи швидше можуть допомогти подумати про диверсифікацію збуту, щось заздалегідь законтрактувати з переробниками, чи подвоїти зусилля на пошук нових ринків збуту. Але метушитися не потрібно тому, що місце, яке ви звільните, одразу ж займе ваш конкурент, і цілком можливо, що назад він вас потім не пустить.

«Інфо-Шувар»: Те, що конкуренція на внутрішньому ринку зростає і зростатиме, вже не є новиною для наших виробників. Найвимогливішим покупцем, в плані якості свіжих овочів та фруктів, сьогодні є роздрібні мережі, вплив яких на загальну ринкову кон’юнктуру щороку зростає. Втім, у плодоовочевих відділах мереж досі багато некондиційного товару. З чим це пов’язане?

Я не думаю, що мережі навмисно домагаються низької якості на вітринах. Великою проблемою тут є «знеособлення» товару. Конкретний фермер не червоніє за свій товар тому, що ніхто не знає, що це саме його товар. Поки відповідальність фермера закінчується після «рампи», ніхто з виробників не буде турбуватися про вирішення цієї проблеми, а знеособлення товару перешкоджає мережам зрозуміти вигідність переплатити 0,05 USD за товар, який буде довше лежать на вітрині без втрати якості.

«Інфо-Шувар»: Хто, на Ваш погляд, стане драйвером культури споживання свіжих овочів? Мережа, гуртовик чи виробник?

Драйвером, в основному, будуть мережі і професійні продавці на гуртових ринках. Окремі господарства також можуть стати драйвером культури споживання, але це можуть робити лише великі спеціалізовані виробники із власною ТМ, яку активно просувають. Лише самі виробники часто не люблять виробників ТМ. Зверніть увагу, скільки останнім часом з’явилося власних ТМ мереж, якими вони тиснуть на виробників ТМ.

«Інфо-Шувар»: Впровадження ТМ могло б відбуватись і на базі об’єднань господарств. Про необхідність кооперації серед українських виробників зараз дуже багато говорять. Чи вважаєте Ви перспективним такий напрямок розвитку виробництва?

Я не вірую в ефективність кооперації фермерів в Україні. Надто незалежні, надто самостійні, надто амбіційні українські фермери. При цьому, всі ці якості я вважаю за плюс, а не за мінус. Кооперація з окремих питань можлива, наприклад, для спільної закупки великої партії добрив чи відвантаження великої партії товару на експорт. Але це швидше пригода, ніж правило. Класичний кооператив, в якому великі повноваження належать найманому директору, не можливий, бо у нас мало хто з фермерів готовий передавати такі повноваження найманому директору і настільки довіряти йому.

«Інфо-Шувар»: Наскільки гостро перед українськими виробниками овочів зараз стоїть питання диверсифікації ринків збуту? Чи потрібно про це замислюватись  взагалі?

Для того, щоб відповісти на це запитання, я наведу приклад того, як відмова українських фермерів від диверсифікації призвела до серйозних проблем. Минулого року, рано навесні, корпорація «Nestle» активно шукала, кому з українських фермерів заплатити 6 500 000 USD за сушені овочі «борщового набору». І не знайшла. Як виявилося, немає у нас професійних сушок. І ніхто не захотів вирішити проблему «Nestle», тому «Nestle» закупила сушену цибулю, моркву і капусту за кордоном. А ті фермери, які відмовилися від диверсифікації збуту, плачуть через «низькі ціни на «борщовий набір». Найсмішніше, що цього року я дуже сумніваюся, що «Nestle» вже підписала такі угоди з нашими фермерами на чергові 6 500 000 USD.

«Інфо-Шувар»: Які проекти  з вирощування овочів не зможуть бути ефективними без збільшення частки глибокої переробки?

Перш за все, мова йде про ті напрямки, де рентабельність залежить від площ вирощування. Чим більші можливості механізації вирощування культури, тим важливішим є збільшення площі для оптимізації амортизації техніки і тим важливішим є мати і зберігання, і переробку. З великої площі все «з поля» не продаси.

«Інфо-Шувар»: Сьогодні в Україні багато невеликих господарств інвестують в вирощування досить нових для нашого споживача таких культур, як  спаржа чи  батат. Наскільки такий підхід є економічно виправданим?

Я повністю підтримую такий підхід в овочевому бізнесі. Замість того, щоб знищувати рентабельність один одного за допомогою цінової конкуренції, краще знайти вільну нішу, нові продукти. Основна проблема в тому, що доведеться витратити немало грошей і часу на «розкрутку» продукту і привчання українців до споживання цього продукту. Ще один підводний камінь – відсутність досвіду та знань нюансів технології в вирощування нової культури в своєму регіоні. Адже, не кожен може собі дозволити провести якісне дослідження. От саме в цьому і потрібно кооперуватися.

 

 

Джерело: info.shuvar.com